Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

· Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

· Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

· Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.

· Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.

· Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

· Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

· Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

· Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

· Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

· Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

· Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

· Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Що робити батькам

· У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

· Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

· Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

· Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

· Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

· Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

· Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

· Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

· Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

· Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

· Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

· Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

· Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

· Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Що робити вчителям

Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію в класі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.

Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

· Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

· Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

· Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

· Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

· Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

· Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

· Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

· Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

· Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

· Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

· втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

· відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

· втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

· втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

· частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

· частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

· часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

· потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Шкільне цькування

Побиття, знущання чи фізичне цькування

Різновиди

1. Фізичний шкільний булінг — умисні штовхання, пирхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;

o сексуальний булінг є підвидом фізичного (дії сексуального характеру).

2. Психологічний шкільний булінг — насильство, пов'язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість. До цієї форми булінгу можна віднести:

o вербальний булінг, де знаряддям слугує голос (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.);

o шкільний кібербулінг — пригноблення за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін.).

o образливі жести або дії (наприклад, плювки в жертву або в її напрямку);

o залякування (використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось);

o ізоляція (жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом);

o вимагання (у дитини вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти);

o пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);

Серед учнів

Булінг серед учнів є наслідком дисбалансу авторитету, мотивації, сили та витримки у відносинах між вихованцями. Причиною є особистісна неприязнь між булером та жертвою. Предметом цькування можуть виступити як абсолютно вигадані так і існуючі особливості, що часто варіюють в залежності від віку вихованців: зріст, вага, одежа, зачіска, колір волосся, особливості голосу (картавість, заїкання, тембр), форма носа чи вух, окуляри, ліворукість, успішність чи неуспішність у навчанні, расова чи релігійна приналежність, особливості поведінки чи характеру. Цькування та образи у навчальному закладі несуть пагубний вплив на індивідум, провокують розвиток гніву, депресії, думки про самогубство або помсту. Наявність подібного стресу спричиняє замкнутість та цілковите відволікання від навчального процесу, може переходити у прогули занять та відмову від відвідування школи.

На фоні знущань, у індивідума знижується самооцінка, можуть розвинутись соціальні розлади, фобії або навіть психологічні травми, як наслідок — індивід не може розкритись у навчанні, проявити свої таланти, так як відчувати себе захищеним є базовою потребою. Профілактика та вчасне виявлення булера — завдання педколективу (зокрема, класного керівника), шкільного психолога та батьків. Уміла робота класного керівника та уміла організація тимбілдингу, виховної роботи з класом та батьками є дзеркалом досвіду та запорукою припинення такого явища. Переведення буллера у іншу школу чи його відрахування з навчального закладу за середньозваженими порядками є крайнім та досить важким бюрократичним процесом і робиться у виняткових випадках.

Цькування вчителя

Цькування учнями частіше трапляється у старших класах. Також, у ролі булера можуть виступати окремі батьки чи їх група незалежно від віку учнів.

Причиною цькування вчителя є недостатній авторитет та досвід на початку роботи у навчальному закладі, втрата авторитету, особливості контингенту дітей у класі. Коли булером виступає учень (учні), це радше поодинокі випадки гри на публіку серед однолітків, мета такого булінгу — «вивести з себе» педагога та спостерігати за його поведінкою, зірвати урок. Систематичної помсти така поведінка не несе. Проявлятись таке може різноманітно: у вигляді анонімних образ, записок, написаних на дошці перед уроком у молодших класах, до вербальних перепалок та фізичного впливу у старших класах.

У будь-якому разі, таке явище носить спочатку епізодичні характери — як випробовування на міцність, його повторення та систематичність залежить від психологічної та педагогічної майстерності вчителя, рідше — від рівня компетенції у предметній сфері. Зазвичай, у ролі булера вчителя виступають учні, які також цькують однолітків у класі, намагаючись самоствердитись. Майстерність вчителя та уміння скерувати небажаний ситуативний контакт у іншу площину є шляхом вирішення такої поведінки.

У педагогічному колективі

Як і у всіх інших колективах, педагогічний колектив працює разом роками, у ньому вилаштовуються такі ж робочі та соціальні зв'язки як і в будь-якому колективі із всіма притаманними рисами службової ієрархії та авторитетності. Цькуванню можуть підлягати як новачки у колективі, так і існуючі співробітники, яких хотять «вижити».

Ввиду виробничої можливості уникнення небажаних контактів по горизонтальним зв'язкам між рівноцінними колегами, булінг у колективі трапляється частіше по вертикальній лінії — як приклад, упереджене ставлення директора, завуча, завідувача, вчителя-методиста.

Проявом може бути постійна критика, ігнорування, ізоляція, висміювання, плітки, перевірки документації, планів, конспектів занять, відкриті уроки з упередженим їх обговоренням на нарадах, цілеспрямоване виставлення «невдалого» розкладу занять з чисельними «вікнами», що унеможливлює суміщення з іншим місцем роботи, перевірки вчасної явки на робоче місце, позбавлення премій або відсутність рекомендацій на преміювання тощо.

Причини

Мозок дитини не є розвиненим, як у дорослих. До того ж, у дитини немає того морального загартовування, яке є у дорослих. Перш за все потрібно брати до уваги джерела, з яких дитина вилучає девіантні форми самоствердження. Це може бути кіно, комп'ютерні ігри або мультфільми, з яких дитина вилучає образи персонажів й намагається відтворити їх. Провідну роль у цьому процесі відіграє вентральний гіперстріатум. Ця мозкова структура відіграє провідну роль у формуванні стереотипу особистості. У психології та соціології відповідно це називають імпринтингом, конформізмом, запозиченням (Габрієль Тард), спіраллю мовчання тощо. Усі ці концепції про одне й те саме.

Взагалом, агресія — це архаїчна форма поведінки. І така поведінка підкріплюється відповідними нейромедіаторами (серотонін, дофамін), від яких покращується самопочуття. І діти є більше емоційними істотами, керованими інстинктивно-гормональною регуляцією. А відтак стереотип особистості залежить від нав'язаних форм поведінки, завдяки яким дитина може самостверджуватися, які просуваються у кіно, іграх, музиці тощо.

Яка показує феномен Мауглі, людина стає особистістю (у суспільному сенсі) посередництвом соціальної інтеракції. Діти, які виросли серед звірів, після досягнення певного віку так і не змогли навчитися балакати та ходити на ногах (у них була відсутньою біпедальність). Однак було відзначено, що такі діти відтворювали поведінку звірів. А відтак суспільна сутність людини повністю визначається соціальним осередком та інтерактивними образами, які людина запозичує з різних джерел. Таким чином, суспільство (через кіно, музику, ігри та приклад тощо) спочатку нав'язують девіантні форми поведінки, а потім засуджують за їх прояв. А дитину, яка звикла отримувати ендогенні наркотики від такої поведінки (серотонін — відчуття соціальної значимості, домінування; дофамін — задоволення від перемоги тощо), зупинити буде дуже важко, практично нереально. Це є подібним до порочного кола у алкоголіків, які щоразу випивають лише для того, щоб спричинити форсований викид нейромедіаторів у ЦНС. Ці нейромедіатори швидко руйнуються і виникає потреба поповнити їх (абстиненція) — випити. І людина стає заручником ендогенних наркотиків, перш за все, а етанол — лише засіб для їх отримання. Таким чином змінюється гормональний гомеостаз. Адреноголіки, естремали, до речі, також страждають від подібної абстиненції, однак у меншій мірі, ніж алкоголіки. Тобто від соціальної інтеракції у мозку відбуваються реальні біохемічні процеси, посередництвом яких нагороджуються певні форми поведінки, і таким чином ці форми закріплюються, нагороджуючись автоматично у подальшому.

Шкільне цькування можна майже повністю викорінити, переставши подавати поганий приклад та створювати відповідні ігри та кіно, друкувати журнали та через інші джерела транслювати відповідні інтерактивні образи. Адже провідну роль у попередженні девіантної поведінки відіграє закріплення адекватних форм інтеракції, які б нагороджувалися організмом. І не стільки їх зміст, скільки спосіб їх подачі (з акцентом на їх соціальну значимість) на емоційному рівні визначають їх закріплення. І коли говориться попередження — це значить дії ще до закріплення будь-яких інших форм (у часі), поки дитина ще не навчилася отримувати насолоду та задоволення від садизму та соцільного домінування, посередництвом, скажімо так, не зовсім доброзичливої поведінки щодо інших.

Наслідки

Вдала модель поведінки булера переноситься у доросле життя до наступного оточення, де знову призводить до деструктивних явищ у наступному колективі або оточенні. Щодо жертви, некомпенсовані вчасно шкільні образи у дорослому житті можуть перейти у соціальну невлаштованість, зловживання на посаді, злочинну діяльність, асоціальну поведінку, помсту та прояви самоствердження серед слабких. Одним із завдань школи є виявлення та запобігання знущанню та його своєчасна профілактика у координації з батьками, вчителями, шкільним психологом та правохоронними органами.

Явище в Україні

Україна посідає четверте місце в світі за рівнем підліткової агресії, після Росії, Албанії та Білорусі. Згідно з дослідженням, проведеним UNICEF Ukraine у 2017 році, з цим явищем стикалися 67 % вітчизняних школярів. Причому 40 % з них нікому не розповідають про насильство, навіть батькам.

За законопроектом № 8584 за булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми від 14 до 16 років пропонується введення адміністративної відповідальності у вигляді штрафів для батьків від 340 до 850 гривень, а за приховування фактів булінгу, пропонується карати представників закладу освіти від 850 до 1700 гривень.

З 1 січня 2019 року в Україні запрацює інститут Освітнього омбудсмена, який захищатиме права учнів, студентів, освітян і науковців.